/Files/images/olena_v/anti_bullying.jpg/Files/images/olena_v/26943676_1910736698954756_1767241369_n_1516376981_613x351.19791666667_3_01.jpg /Files/images/olena_v/20190122_003251.png/Files/images/olena_v/головна-e1536669032630.jpg

Раніше ми були певні, що так званих благополучних сімей у нас, в країні розвинутого соціалізму, значно більше, ніж сімей алкоголіків, нероб та й просто неосвічених людей з брутальною поведінкою, яким немовби "органічно" притаманне насильство щодо жінок та дітей. Ми змалку засвоювали істину про те, що "сміття з дому виносити не можна!". А це означало повне замовчування тих трагедій, які розгорталися за закритими сімейними дверима.

Пам'ятаю типове здивування з приводу хуліганської чи злочинної поведінки підлітка: "Як це могло статися? Він же з благополучної сім'ї - батько у нього полковник (чи начальник відділу спеціального конструкторського бюро), мати - інженер, а він..." А він з великою ймовірністю був свідком домашнього насильства - чи приниження, ігнорування, чи, навіть, побиття матері. Може, і сам часто ставав жертвою насильства, не чув доброго слова, неспроможний був захистити ні себе, ні матір, і не мав з ким поговорити про свій біль. А в душі зріло руйнівне бажання помсти...

У наш час ми вже всі добре знаємо, що є таке ганебне, та ще й, на жаль, досить поширене явище, як насильство в сім'ї. На сьогодні прийнято Закон України "Про попередження насильства в сім'ї", суспільстворобить багато для подолання домашнього насильства, але доволі часто його важко розпізнати.

Домашнє насильство чи насильство в сім'ї, як визначено у Законі України "Про попередження насильства в сім'ї", - це такі дії одного члена сім'ї стосовно іншого, які порушують конституційні права та свободи людини, наносять їй моральну шкоду, шкоду її фізичному чи психічному здоров'ю.

На кого спрямоване насильство в сім'ї? Як правило, суб'єктами та жертвами насильства в сім'ї є:

  • дружина чи чоловік;
  • неповнолітні діти;
  • престарілі батьки чи родичі;
  • немічні родичі чи інваліди;
  • усиновителі (трохи рідше – усиновлені діти).

Зараз ще виокремлюють насильство в сім'ї на гендерній основі. Це насильство однієї людини стосовно іншої на підставі її статевої ознаки. Зокрема, це може бути насильство чоловіка щодо жінки. За статистикою 95% потерпілих від домашнього насильства становлять жінки, а у 75% випадків домашнього насильства страждають діти. Жорстоке поводження з дітьми - це особливий вид насильства в сім'ї, який, на превеликий жаль, стає все більш поширеним у світі і, зокрема, в Україні.

Булінг – це відносно новий термін для пересічного громадянина, зміст якого кожен із нас не просто знає, а в більшості випадків стикався з цим явищем у дитинстві. Під терміном "булінг", пояснюють у соціальних службах,– це агресивна поведінка щодо окремої особи або групи, з метою приниження, домінування, фізичного чи психологічного самоствердження.

Булінг може проявлятись у вигляді психологічного тиску (образи, приниження, погрози, ігнорування тощо) та фізичних знущань (удари, поштовхи, принизливий фізичний контакт, побиття та інше). Не рідко фізичний і психологічний тиск об’єднуються.

Як зрозуміти, що дитина є жертвою булінгу

  • Діти, які страждають від булінгу, можуть не хотіти йти до школи або ж можуть плакати, вигадувати хворобу у шкільні дні.
  • Вонине беруть участь у спільній класній діяльності, соціальних заходах.
  • Часто у дитини змінюється поведінка: вонаусамітнюється, поводить себе незвичайно.
  • Дитина починає губити гроші або речі, приходитьдодому упорваному одязі чи з поламаними речами. Коли ви їїзапитуєте, що трапилося - не можуть реалістичо пояснити.
  • Можепочати говорити про те, щокинешколу, пропускає заходи, в яких приймають участь інші учні.
  • Відсутність контакту з однолітками: немає друзів, зідзвонювань, не ведеться переписка у соцмережах, похід до школи і повернення звідти наодинці, немає у кого запитати домашнє завдання.
  • Психосоматичні ознаки: часті хвороби, наприклад, ломота в тілі, болі в животі, вірусні інфекції.
  • Обмальовані руки або специфічні малюнки на полях у зошиті.
  • Бажання іти до школи іншою дорогою, аніж та, якою йдуть усі інші діти.

Чому діти стають жертвами булінгу

Психологи визначають декілька основних причин:
  • Занижена самооцінка.Навіть якщо дитина виявляє їїчерез нарцисизм, надмірну відкритість, зверхність.
  • Домашня атмосфера.Дуже часто жертвами булінгу стають діти, яких вдома принижують, знецінюють, ображають. Або є родини, де дитину звикли жаліти - нещасна, хвора, росте без батька...Школа і садок — каталізатор домашніх проблем. Тож, якщо дитина звикла отримати більше уваги до себе, поблажливість батьків, коли вона бідна й нещасна, то вона буде створювати навколо себе таку ж атмосферу і в школі.
  • Атмосфера в класі. Бувають колективи, створені самостійно або руками вчителя, в яких єдитина-агресор. Вона свідомо шукає слабшого, використовує його як грушу для биття, вирівнюючи свій психологічний стан.

Що робити батькам

  • У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.
  • Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.
  • Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.
  • Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.
  • Спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись.
  • Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися після уроків тощо).
  • Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/однокласника.
  • Спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.
  • Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до школи.
  • Спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на ситуацію булінгу.
  • Обговоріть, до кого по допомогу дитина може звертатися у школі: до шкільного психолога, вчителів, адміністрації, дорослих учнів, охорони, батьків інших дітей.
  • Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу. Рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.
  • Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.
  • Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.

Що робити вчителям

Завдання вчителів - відслідковувати ситуацію в класі. Спеціалісти-конфліктологи пропонують дуже корисне завдання, яке допомагає визначити, чи є в колективі діти, які перебувають в ситуації жертви.

Перед початком уроків попросіть кожну дитину на аркуші паперу написати прізвища чотирьох дітей, з якими вона хоче сидіти поруч за партою. А також прізвище того, кого вона вважає своїм найкращим другом. Коли вчитель проаналізує результати, то легко помітить, кого з дітей «забули», не згадали зовсім.

Цей метод має назву «розстановка сил». Завдяки йому можна дослідити комунікацію в колективі й дізнатися, хто в класі жертва, хто агресор, хто є неформальним лідером, а від кого відвернулися однолітки.

Чому важливо вчасно відреагувати

Булінг впливає на всіх, хто бере в ньому участь або спостерігає, та має деструктивні наслідки в майбутньому житті.

Ті, хто піддаються булінгу:
  • втрачають відчуття емоційної та фізичної безпеки, довіри до місця, у якому мають перебувати щодня;
  • відчувають безпорадність і страх від постійної загрози. Булінг провокує тривожні та депресивні розлади, пригнічує імунітет, що підвищує вразливість до різних захворювань;
  • втрачають повагу до себе. Страхи та невпевненість руйнують здатність до формування та підтримки стосунків з однолітками, що призводить до відчуття самотності;
  • втрачають інтерес до різних форм активності та не можуть нормально навчатися. У деяких випадках можна простежити зв’язок між потерпанням від булінгу та розладами харчуванням (анорексії та булімії), емоційної сфери (депресіями та суїцидальною поведінкою).
Ті, хто булять:
  • частіше за інших потрапляють у ситуації, де проявляється насилля та порушуються закони;
  • частіше беруть участь у бійках, причетні у вандалізмі, залучаються до ранніх статевих стосунків, мають досвід вживання алкоголю та наркотичних речовин.
Ті, хто вимушені спостерігати:
  • часто страждають від відчуття безпорадності, етичного конфлікту: втрутитись у ситуацію булінгу чи ж залишитись осторонь;
  • потерпають від депресивних станів чи перезбудження, намагаються менше відвідувати школу.

Навіть поодинокий випадок булінгу залишає глибокий емоційний слід, що робить проблему найпоширенішою причиною звернень до дитячого психолога.

/Files/images/olena_v/38861310_1089260911229435_3896153911546871808_n.png

/Files/images/olena_v/20180806100201-2118.jpg

/Files/images/olena_v/BULIING (1).jpg

/Files/images/olena_v/006.jpg

/Files/images/olena_v/63661434.jpg

Порядок подання та розгляду заяв про випадки булінгу

Булінг. Законодавчі механізми протидії цькуванню у школі


З 19 січня 2019 року набирає чинності Закон України від 18 грудня 2018 року №2657-VIII"Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)" (далі - Закон)

Захист прав дітей у закладах освіти у контексті"булінгу"

Законом вводиться в українське законодавство термін "булінг" (цькування), який визначається якморальне, або фізичне насильство, агресія, у будь-якій формі, або будь-які інші дії, вчинені з метою викликати страх, тривогу, підпорядкувати особу своїм інтересам, що мають ознаки свідомого жорстокого ставлення.

Так, новим п. 3-1 ч. 1 ст.1Закону України"Про освіту"до типових ознак цькування віднесено:

- систематичність (повторюваність) діяння;

- наявність сторін - кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);

- дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Механізми протидії булінгу

Запроваджуються й механізми протидії булінгу, серед яких (зміни, зокрема, до ст.ст.26та64Закону України "Про освіту":

- затвердження планів протидії булінгу,

- розгляд заяв про випадки булінгу та відкритий доступ на сайтах навчальних закладів до цієї інформації.

Так, згідно зі змінами до ч. 2 ст. 30 Закону України "Про освіту" заклади освіти, що мають ліцензію на провадження освітньої діяльності, зобов'язані забезпечувати на своїх веб-сайтах (у разі їх відсутності - на веб-сайтах своїх засновників) відкритий доступ і до такої інформації та документів (розширено відповідний перелік), як:

- правила поведінки здобувача освіти в закладі освіти;

- план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти;

- порядок подання та розгляду (з дотриманням конфіденційності) заяв про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти;

- порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування) в закладі освіти та відповідальність осіб, причетних до булінгу (цькування).

Крім того, змінами до ст.73Закону України "Про освіту"освітньому омбудсменунадається право:

- здійснювати перевірку заяв про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти, повноту та своєчасність заходів реагування на такі випадки з боку педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, керівництва та засновника закладу освіти;

- аналізувати заходи для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які постраждали від булінгу (цькування), стали його свідками або вчинили булінг (цькування).

Адмінвідповідальність за булінг

Водночас новою ст.173-4Кодексу України про адміністративні правопорушеннявстановленовідповідальність за здійснення булінгу. Так,цькування учасника освітнього процесу, тобто вчинення щодо нього діянь, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу,внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров'ю потерпілого, -

тягне за собою накладення штрафувід 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 до 1700 грн)або громадські роботина строквід 20 до 40 годин.

Цькування,вчинене групою осіб або повторно протягом року після накладення адмінстягнення, - накладення штрафу від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 1700 до 3400 грн)або громадські роботина строквід 40 до 60 годин.

Булінг,вчинениймалолітніми або неповнолітнімиособами віком від 14 до 16 років, -

тягнеза собоюнакладення штрафу на батьківабо осіб, які їх замінюють, від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 до 1700 грн)або громадські роботина строк від 20 до 40 годин.

Булінг,вчинений групою осіб або повторно протягом року після накладення адмінстягнення, вчинений малолітньою або неповнолітньою особою віком від 14 до 16 років, -тягнеза собоюнакладення штрафу на батьківабо осіб, які їх замінюють, від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 1700 до 3400 грн)або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин.

При цьому не повідомлення керівником закладу освіти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції Українипро випадки булінгу(цькування) учасника освітнього процесу каратиметься накладенням штрафувід 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 до 1700 грн)або виправними роботами на строк до 1 місяця з відрахуванням до 20 % заробітку.

Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, - 19 січня 2019 року (опубліковано: "Голос України" від 18.01.2019 року № 11)

/Files/images/olena_v/NATSIONLAL.-GARYACHA-LINIYA-680x258.png

Кiлькiсть переглядiв: 120

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.